Оглядаючи свій досі прожитий відрізок часу, я повинен ствердити, що ніскільки не шкодую, що став класичним філологом. Навпаки, я задоволений, що обрав фах класичного філолога. Мені здається, що кожна людина, яка задоволена своєю професією, повинна вважати себе щедро обдарованою долею. Класична філологія – наука цікава, але разом з тим вона складна і не з легких. Це дві мови: давньогрецька і латинська, плюс антична література. 

Як я став класичним філологом? Навчаючись у класичній гімназії у Львові, я вивчав латинську мову вісім років (з першого класу по восьмий), і п’ять років грецьку мову (з четвертого класу по восьмий). Ці дві мови стали моїми улюбленими. Вони давалися мені легко. Я відчував якийсь нахил до античності. Завжди читав грецьку міфологію, цікавився історією Стародавньої Греції і Риму. До того ж я мав прекрасних вчителів з цих мов в гімназії. В гімназії я постановив стати класичним філологом. Остаточний намір визрів у мене у восьмому класі, тобто в останньому класі гімназії.

У 1929 році я став студентом Львівського державного університету на класичній філології. Я слухав лекції професорів Станіслава Вітковського [1], Єжи Ковальського [2], Ришарда Ґаншинця [3] – видатних вчених і вимогливих педагогів. Написав латинською мовою (тоді латина була науковою мовою кафедри класичної філології) магістерську роботу про композицію риторики в творах Цицерона: De Oratore, Orator, Partitiones oratoriae. У 1934 році я залишив університет з дипломом магістра філології та присвятився педагогічній діяльності. 

П’ять років я був латиністом в гімназії, вчив своїх учнів латинської мови. Перерву в моїй педагогічній роботі зробила Друга світова війна. Тільки з березня місяця 1945 року, коли ще йшла війна, я став викладачем, потім старшим викладачем, у 1953 році – доцентом, і, нарешті, професором. 

У 1945 році Львівський університет переживав зміну викладацьких кадрів. Виїжджали в Польщу польські професори і асистенти. На їх місце почали прибувати вчені зі східної України. Прибули вони на філологічний факультет, у складі якого тоді були і кафедри іноземних мов, і класичної філології. Але прибували вони на відділ російської філології, який був новим, тільки що створеним, оскільки до війни російської спеціальності в цьому університеті не було. Кілька вчених прибули і на кафедру української філології. На жаль, на кафедри іноземних мов і класичної філології ніхто із вченим ступенем і званням не прибув. Довелось виходити нам самим із ситуації, яка склалася. 

Якщо йдеться про кафедру класичної філології, то вона переживала тоді початок формування. Починався у Львівському університеті третій період розвитку класичної філології. До того часу в першому періоді були представлені чеські вчені, у другому періоді – польські вчені. Тепер стояло важливе завдання створити науково міцну кафедру класичної філології. На кафедрі класичної філології тоді зібрався гурт кращих філологів Галичини – людей із ґрунтовною спеціальною підготовкою і довголітнім педагогічним досвідом. 

Ми повинні були виконати два завдання. Перше завдання – самим здобувати вчені ступені і звання. І друге – пізніше допомогти нашим молодим випускникам захищати кандидатські дисертації. Першим, хто захистив дисертацію на кафедрі класичної філології, був Михайло Білик [4]. Він написав дисертацію про латиномовну поему Себастіана Фабіана Кльоновича, поляка, який жив у Львові, потім у Любліні і який написав латинською мовою поему, в якій оспівував Русь. Захист відбувся у 1950 році на кафедрі слов’янської філології, якою тоді керував відомий вчений, професор Іларіон Семенович Свєнціцький [5]. За Біликом захистили дисертації в Києві (тому що ми такого права не мали, не було в нас професора) Розенштраух [6], Пастущин [7]. 

У 1953 році сталася на кафедрі важлива подія – на нашу кафедру прибув відомий вчений, доктор філологічних й історичних наук Соломон Якович Лур’є [8]. Ми завдяки йому одержали право захисту дисертацій і на аспірантуру. Крім того, професор Соломон Якович Лур’є заснував науковий збірник під назвою “Питання класичної філології”. Збірник цей виходить і по сьогоднішній день як серія збірника “Іноземна філологія”. Таким чином, були створені сприятливі умови для розвитку наукової думки. Були встановлені зв’язки з кафедрами та вченими всього Радянського Союзу. Я особисто обрав предметом своїх наукових досліджень граматичну теорію і термінологію античних мовознавців. У 1955 році я захистив дисертацію під назвою “Вчення античних граматиків про відмінки”. 

Таким чином, в кінці 1950-их рр. на кафедрі вже було шість чоловік з науковим стажем і званням. У 1960-их рр. чотири наших випускники захистили дисертації. Так що на кафедрі тепер працювало десять чоловік із науковим ступенем і званням. Таким чином, утвердилася репутація кафедри як безперечно провідної кафедри в Україні. Я вам пояснив, розповів про те, як створювалася, формувалася і утвердилась кафедра класичної філології. 

Варто зупинитися тепер над долею наших випускників. На відділі класичної філології серед студентів були студенти зі здібностями до наукової роботи. Вони після закінчення навчання в університеті продовжували науково працювати і захистили кандидатські дисертації. За моїми підрахунками, наших сорок чотири випускники захистили кандидатські дисертації на звання кандидата філологічних наук, деякі – історичних або філософських наук. Питання: чи кількість сорок чотири – це мала цифра чи велика? Якщо взяти до уваги скромний набір на відділ класичної філології (п’ять або десять чоловік), то така кількість – безперечно непоганий показник. Двадцять два кандидати працюють зараз або працювали у Львові, двадцять два – поза Львовом: в Києві, Донецьку, Одесі, Чернівцях, Дрогобичі, Ужгороді, а також у Білорусі. Крім того, вісім наших випускників здобули титул доктора філологічних або історичних, чи філософських наук. Це Маслюк [9], Оленич [10], Шарипкін [11], Кашуба [12], Яковенко [13], Лісовий [14], Сенів [15], Майстренко [16]. 

Залишається мені відзначити значні здобутки класичних філологів в галузі перекладацької діяльності, перекладу літературних і художніх творів, написаних давньогрецькою і латинською мовами. В першу чергу, почну з того, що було перекладено українською мовою Михайлом Біликом, про що я згадував, “Роксолянію” Себастіана Фабіана Кльоновича, а також Вергілієву “Енеїду” в дванадцяти книгах. Багатющий досвід у перекладознавстві, а також у перекладі пам’яток давньогрецької і латинської літератури мають Мушак [17], Маслюк, і Юлія Миколаївна Цибко [18]. Я також включився до перекладацької діяльності. Засобами української мови я переклав цілий ряд видатних літературних творів грецької і римської літератури, а також латиномовні твори епохи Відродження (“Листи темних людей”, “Місто Сонця” Кампанелли, “Утопія” Мора). Зараз я закінчую переклад твору Айнгарда “Життя Карла Великого” (“Vita Caroli Magni”). Це твір, який написаний у ІХ столітті помічником Карла Великого франком Айнгардом. Твір перекладений, але ще не зданий до друку [19]. Приємно відзначити, що цілий ряд наших молодих випускників успішно почали працювати в галузі перекладу. Це Головач [20], Коваль [21], Тарас Лучук [22]. Але найбільший вклад в скарбницю перекладної літератури вніс наш випускник Андрій Олександрович Содомора [23], феноменальний перекладацький талант. Він перекладає однаково добре з давньогрецької і латинської мов прозу і поезію, найскладніші віршові розміри. Його перекладацький доробок кількісно і якісно імпозантний. Як тут не згадати ще, що наші класичні філологи Кашуба, Захара [24], Рогович [25], Стратій [26], Мушак, Венгловський [27] працювали над перекладом філософської латиномовної спадщини членів Києво-Могилянської академії. 

Я пропрацював у Львівському університеті 33 роки. Ці часи я згадую з приємністю. З симпатією я згадую своїх колег старшого і молодшого покоління. Працював я при різних керівниках кафедри, сам вісім років був завідувачем кафедри. Особливо я вдячний нинішньому завідувачу кафедри класичної філології Романові Остаповичу Домбровському [28], який надзвичайно чуйно ставився до мене тоді, коли я працював на кафедрі класичної філології, а він був завідувачем. Я читав латинську мову на відділі класичної філології, на факультеті іноземних мов, філологічному факультеті, юридичному, історичному, біологічному. Всюди я вимагав від студентів серйозного ставлення до латинської мови. Я любив молодь, із задоволенням приходив на заняття. Мушу сказати, що наші випускники виявили себе благородними в одному моменті. У 1973 році я був відправлений на пенсію, мене позбавлено в цьому ж році можливості захищати докторську дисертацію. Але мене морально підтримували мої учні. До них належать Содомора, Врублевська [29], Смольська [30], Зінаїда Домбровська [31], Цимбалюк [32] із Запоріжжя, Орос [33] і Баглай [34] з Ужгорода, Олійник [35], Майстренко з Одеси, Синиця [36] з Чернівців, Цісик [37] з Мінська та інші. Я їм складаю сьогодні сердечну подяку за це благородне ставлення до мене. Перекладацька, наукова і навчальна робота були для мене великою допомогою, давали мені насолоду і розраду. 

[1] Вітковський Станіслав (1866–1950) – філолог-класик, папіролог, професор (1902–1939 рр.), ректор (1930/1931) Львівського університету.

[2] Ковальський Єжи (1893–1948) – філолог-класик, письменник. У 1920–1941 рр. – професор Львівського університету, у 1944–1945 рр. викладав у Люблінському католицькому університеті, з 1945 р. – у Вроцлавському університеті.

[3] Ґаншинець Ришард (1888–1958) – філолог-класик, мовознавець, історик культури. У 1920–1941, 1944–1946 рр. – професор Львівського університету. Після реорганізації Львівського університету у 1939 р. продовжував керувати кафедрою класичної філології. У 1946–1948 рр. – професор Вроцлавського університету, у 1948–1955 рр. – Ягеллонського університету.

[4] Білик Михайло Йосипович (1889–1970) – філолог-класик, перекладач, кандидат філологічних наук (1952 р.). З 1915 р. по 1939 р. викладав у гімназіях у містах Городенка, Яворів, Стрий, Лодзь, Варшава. У 1947–1951 рр. – старший викладач, 1958–1965 рр. – доцент, 1951, 1953–1958 рр. – завідувач кафедри класичної філології Львівського університету.

[5] Свєнціцький Іларіон Семенович (1876–1956) – філолог, літературознавець, історик мистецтва, етнограф, громадський діяч. У 1905–1952 рр. – директор Національного музею у Львові; доцент слов’янської філології (1913–1939 рр.), професор (1940–1941, 1944–1956 рр.), завідувач (1940–1941, 1944–1950 рр.) кафедри слов’янської філології Львівського університету.

[6] Розенштраух Генрик (1910–?) – філолог-класик, кандидат філологічних наук (1953 р.). У 1946–1947 рр. – старший лаборант кафедри загального мовознавства, 1946–1952 рр. – викладач, 1952–1954 рр. – старший викладач, 1954–1957 рр. – доцент кафедри класичної філології Львівського університету, у 1957–1968 рр. працював у Вроцлавському університеті.

[7] Пастущин Василь Юрійович (1889–1958) – філолог-класик, педагог, кандидат історичних наук (1954 р.). З 1923 р. по 1939 р. учителював в Рогатині, Товмачі і Тернополі, у 1940–1941, 1944–1946, 1953–1958 рр. – доцент, у 1950–1953 рр. – старший викладач, 1946–1950 рр. – завідувач кафедри класичної філології Львівського університету.

[8] Лур’є Соломон Якович (1891–1964) – філолог-класик, перекладач, історик, доктор історичних наук (1934 р.), доктор філологічних наук (1943 р.). Викладач, професор Ленінградського університету (1922–1929, 1934–1941, 1943–1949 рр.), професор Одеського інституту іноземних мов (1950–1953 рр.), професор кафедри класичної філології Львівського університету (1953–1964 рр.).

[9] Маслюк Віталій Петрович (1920–2005) – філолог-класик, літературознавець, перекладач, доктор філологічних наук (1981 р.) У 1946–1951 рр. навчався на кафедрі класичної філології Львівського університету; з 1962 р. працював на кафедрі: викладач, старший викладач (1962–1966 рр.), доцент (1966–1982 рр.), завідувач (1966–1973 рр.), професор (1982–1999 рр.).

[10] Оленич Роман Михайлович (1927–1999) – філолог-класик, мовознавець, доктор філологічних наук (1976). У 1947–1952 рр. навчався на кафедрі класичної філології Львівського університету; у 1959–1963 рр. – старший лаборант, 1963–1965 рр. – викладач, старший викладач, 1965–1970, 1972–1973 рр. – доцент, 1970–1972 рр. – старший науковий співробітник, 1973–1993 рр. – завідувач кафедри.

[11] Шарипкін Сергій Якович (1941–2020) – філолог-класик, мовознавець, доктор філологічних наук (1991 р.). У 1958–1963 рр. навчався на кафедрі класичної філології Львівського університету. У 1979–1996 рр. – завідувач кафедри латинської мови Львівського медичного університету, 1996–2001 рр. – доцент Вармінсько-Мазурського університету (м. Ольштин, Польща), від 2002 р. – професор філії Університету імені Я. Кохановського у Пйотркуві Трибунальському.

[12] Кашуба Марія Василівна (нар. 1941) – філологиня-класик, історикиня філософії, докторка філософських наук (1991 р.). У 1959–1964 рр. навчалася на кафедрі класичної філології Львівського університету. З 1973 р. – старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник, завідувачка відділу філософії культури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. З 1995 р. – професорка кафедри філософії, у 1997–2000 рр. – завідувачка кафедри теорії та історії культури Львівського університету, з 2003 р. – завідувачка кафедри гуманітарних дисциплін Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка.

[13] Яковенко Наталія Миколаївна (нар. 1942) – філологиня-класик, історикиня, перекладачка, докторка історичних наук (1993 р.). У 1963–1967 рр. навчалася на кафедрі класичної філології Львівського університету; у 1970–1981 рр. працювала у Центральному державному історичному архіві України у м. Києві, у 1981–1987 рр. викладала латинську мову у Київському університеті, у 1993–1996 рр. – заступник директора, 1996–2002 – провідний науковий співробітник Інституту східноєвропейських досліджень НАН України, у 2002–2012 рр. – завідувачка кафедри історії Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

[14] Лісовий Ігор Андрійович (нар. 1944) – філолог-класик, історик, доктор історичних наук. У 1961–1966 рр. навчався на кафедрі класичної філології Львівського університету; у 1973–1977 рр. – асистент, у 1977–1991 рр. – доцент   кафедри історії стародавнього світу та середніх віків. З 1991 р. працював у Південночеському університеті, згодом – Остравському університеті.

[15] Сенів Михайло Григорович (1945–2018) – філолог-класик, мовознавець, доктор філологічних наук (1997 р.). У 1961–1966 рр. навчався на кафедрі класичної філології Львівського університету, з 1966 р. викладав у Донецькому університеті, з 1997 р. – завідувач кафедри світової літератури і класичної філології, з 2014 р. – кафедри романських мов і зарубіжної літератури.

[16] Шах-Майстренко Мирослава Іллівна (нар. 1940 р.) – філологиня-класик, літературознавиця, докторка філологічних наук (1997 р.). У 1960–1965 рр. навчалася на кафедрі класичної філології Львівського університету. У 1965–1998 рр. працювала в Одеському університеті, у 1998–2004 рр. Полтавській медичній стоматологічній академії, з 2004 р. – Миколаївському університеті.

[17] Мушак Юрій Федорович (1904–1973) – філолог-класик, перекладач. У 1944–1953 рр. – старший викладач, у 1953–1971 рр. – доцент кафедри класичної філології Львівського університету.

[18] Кузьма-Цибко Юлія Миколаївна (1928–2006) – філологиня-класик, перекладачка, кандидатка філологічних наук (1959 р.). У 1945–1950 рр. навчалася, у 1956–1999 рр. працювала на кафедрі класичної філології Львівського університету, з 1966 р. – доцентка кафедри.

[19] Переклад твору “Життя Карла Великого” опублікований у 2006 р. у журналі “Всесвіт” (№5-6).

[20] Головач Уляна Володимирівна (нар. 1964 р.)  – філологиня-класик,  кандидатка філологічних наук (2003). У 1982–1987 рр. навчалася на кафедрі класичної філології Львівського університету. У 1987–1994 рр. працювала на кафедрі латинської мови Львівського медичного університету, з 1994 р. викладає в Українському католицькому університеті (Львівська богословська академія до 2002 р.), у 1998–2003, 2006–2007 рр. – завідувач кафедри класичних мов, з 2009 р. – доцентка.

[21] Коваль-Гнатів Дзвенислава Юріївна (нар. 1967) – філологиня-класик, перекладачка, літературознавиця. У 1985–1990 рр. навчалася на кафедрі класичної філології Львівського університету. У 1995–2008 рр. викладала у Львівській богословській академії (Українському католицькому університеті), з 2000 р. – у Львівському медичному університеті. 

[22] Лучук Тарас Володимирович (нар. 1962) – філолог-класик, літературознавець, перекладач, поет, кандидат філологічних наук (1990 р.). У 1980–1985 рр. навчався на кафедрі класичної філології Львівського університету, у 1990–2006 рр. – науковий працівник Інституту українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України, у 1994–2006 рр. – доцент Львівської богословської академії (Українського католицького університету), з 2002 р. – доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського університету.

[23] Содомора Андрій Олександрович (нар. 1937) – філолог-класик, перекладач, письменник, кандидат філологічних наук (1969 р.). У 1954–1959 рр. навчався на кафедрі класичної філології Львівського університету. У 1964–2000 рр. – викладач латинської мови Львівського медичного інституту. У Львівському університеті викладає з 2002 р., з 2006 р. – професор кафедри класичної філології.

[24] Захара Ігор Степанович (1943–2015) – філолог-класик, історик філософії, кандидат філософських наук (1977 р.). У 1961–1966 рр. навчався на кафедрі класичної філології Львівського університету, у 1968–1993 рр. – науковий працівник Інституту суспільних наук, у 1993–1995 рр. – доцент кафедри філософії, 1995–2008 рр. – доцент, 2008–2015 рр. – професор кафедри історії філософії Львівського університету.

[25] Рогович Мирослав Дмитрович (1933–2003) – філолог-класик, філософ, кандидат філософських наук (1978 р.). У 1957–1962 рр. навчався на кафедрі класичної філології Львівського університету, у 1967–1980 рр. – молодший науковий співробітник Інституту філософії Академії наук УРСР, 1980–1992 рр. – старший викладач, доцент Львівського політехнічного інституту, 1992–2003 рр. – доцент кафедри гуманітарних наук Львівської академії мистецтв.

[26] Стратій Ярослава Михайлівна (нар. 1947) – філологиня-класик, історикиня філософії, кандидатка філософських наук (1978 р.). У 1966–1971 рр. навчалася на кафедрі класичної філології, з 1981 працює в Інституті філософії АН УРСР (Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАН України).

[27] Венгловський Павло Петрович (1907–1975) – філолог-класик. У 1946–1953 рр. – старший лаборант, 1956–1962 рр. – викладач, 1962–1973 рр. – старший викладач кафедри класичної філології, 1953–1956 рр. – старший лаборант кафедри німецької філології Львівського університету.  

[28] Домбровський Роман Остапович (нар. 1946) – філолог-класик, кандидат філологічних наук (1982 р.). У 1965–1970 рр. навчався на кафедрі класичної філології Львівського університету, з 1976 р. працює на кафедрі, у 1993–2002 рр. – завідувач кафедри.

[29] Кузьма-Врублевська Марія Йосипівна (нар. 1935 р.) – філологиня-класик, у 1954–1959 рр. навчалася на кафедрі класичної філології Львівського університету, викладала латинську мову у Львівському медичному інституті.

[30] Смольська Лариса Юріївна (нар. 1946) – філологиня-класик, кандидатка філологічних наук (1988 р.). У 1964–1969 рр. навчалася на кафедрі класичної філології Львівського університету, викладає латинську мову у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького, у 1996–2016 рр. – завідувачка кафедри латинської мови.

[31] Домбровська Зінаїда Ярославівна (нар. 1953 р.) – філологиня-класик, бібліограф. У 1970–1975 рр. навчалася на кафедрі класичної філології Львівського університету, у 1975–1978, 1982–2015 рр. працювала у Науковій бібліотеці Львівського університету.

[32] Цимбалюк Юрій Васильович (нар. 1941) – філолог-класик, перекладач, кандидат філологічних наук (1971 р.). У 1960–1965 рр. навчався на кафедрі класичної філології Львівського університету, у 1967–1975 рр. викладав у Запорізькому педагогічному інституті, у 1975–2000 рр. – Запорізькому медичному інституті, з 2000 р. – у Класичному приватному університеті у м. Запоріжжя.

[33] Орос Михайло Васильович (нар. 1939) – філолог-класик, кандидат філологічних наук (1979 р.). У 1957–1962 рр. навчався на кафедрі класичної філології Львівського університету, викладав в Ужгородському університеті.

[34] Баглай Йосип Олексійович (1932–2005) – філолог-класик, театрознавець, громадсько-політичний діяч, кандидат філологічних наук (1965 р.). У 1951–1956 рр. навчався на кафедрі класичної філології Львівського університету, з 1957 р. викладав в Ужгородському університеті.

[35] Олійник Теофіл Іванович (нар. 1927) – філолог-класик, кандидат філологічних наук (1971 р.). У 1957–1962 рр. навчався на кафедрі класичної філології Львівського університету, викладав в Одеському університеті.

[36] Синиця Валентина Григорівна (нар. 1950) – філологиня-класик, кандидатка філологічних наук. У 1967–1972 рр. навчалася на кафедрі класичної філології Львівського університету, викладає у Буковинському державному медичному університеті.

[37] Цісик Андрій Зиновійович (1945–2024) – філолог-класик, кандидат філологічних наук (1987 р.). У 1970–1975 рр. навчався на кафедрі класичної філології Львівського університету, з 1975 р. працював у Мінському медичному інституті (Білоруському державному медичному університеті), з 1989 р. – доцент, у 1990–2015 рр. керував кафедрою латинської мови.